Коли мені було 15 я був рокером, носив довге волосся і грав на гітарі. Одного дня потрапив на виставку музичних інструментів і не для того щоби шось купити, грошей я не мав, а просто щоби бути ближче до улюбленної тематики. Розглядав електрогітари, слухав, які з коробочок-педалек виробляють звук джи-джи, як у “Нірвани”. На одному із стендів побачив такого ж підлітка, тільки вдягнутого якось не по-рокерськи. На ньому була супервузька футболка, волосся коротко стрижене і пофарбоване у жовтий колір, в обох вухах колихалися здоровезні срібні кільця. Ноги виглядали як клюшки у кедах на дивакуватій гротескно товстій платформі. Мені відразу спало на думку, що в моєму рідному районі в такому вигляді він не пройшов би й ста метрів без неприємностей. Якщо до патлатих із сережкою в лівому вусі місцеві люмпени звикло вже, то цей хлопець із виставки вочевидь був або іноземцем, або психом, або дуже крутим парнем. Стояв він біля дивовижного обладнання з двома вініловими проигравачами і пультом, який сильно відрізнявся від тих, що я бачив раніше. Цей пульт був значно менше, і в очі кидається якийсь перемикач, яким вправно маніпулював цей виконавець. Він ритмічно перебрасував маленький ричажок з боку в бік, і музика змінювалася відповідно до його рухів.
Двома роками пізніше розбіжності в музичному колективі, в якому я грав на той момент, призвели до його розпаду. Я вже дуже втомився від важкого металу, який ми грали, і мене повністю захопила електронна музика. А той приклад із виставки, не виходив з моєї голови і нагадував про те, що одна людина може грати повноцінну цікаву музику і без підтримки групи музикантів. Той випадок був як елемент пазла, додавши який мені відкрилося щось нове, небачене. Це допомогло скласти мою картину світу та обрати напрямок для подальшого руху.
P.S. хлопець із сережками з виставки – це був відомий на той момент український першопрохідець DJ Dr. DOOM (пізніше Kirill Doomski). Через 13 років після першої зустрічі на виставці ми познайомились із ним. Причиною для знайомства послужило відкриття в Києві легендарного Buddha-bar влітку 2008 року, але це зовсім інша історія, яка потребує окремої розповіді.
