Повернення на острів

By Matsur

January 4, 2023


Вперше на цьому фесті я грав у 2013 році. Це був б2б із Сашком Харрісом на відкритті Бум Бум стейдж на вормапі перед Cassy. Це було епічно. Потім ми переїхали до Одеси і до 2016 року я втратив цю подію з поля зору. Гадаю людина з орг комітету минулої події образилися на мене через то, що я запитав чи передбачена окрема вбиральня для артистів, бо потім було повідомлено в загальному чаті, що ми “охуєвшиє”. А я так і не поняв чого він скипів, бо коли орги замовляють на фестиваль 50+ біо-кабінок, мені здавалося гарною ідеєю по одній з них дати на бек-стейдж кожної сцени, щоби не зірвати виступ скажімо Віллалобосу, який стоїть в черзі у смердючу обісцяну пластикову будку стиснувши коліна і душить свого джеджелика, аби той не пирснув прямо йому у штаненята. Отже вже 2016 рік, в цей час ми вже готували до відкриття рекорд стор, я купував чимало платівок і мені кортіло цим поділитися, тож я був радий запрошенню і згодився їхати не дивлячись на принизливу фінансову пропозицію. Мій тайм слот був вранці на головній сцені після Діксона та Tale Of Us. Я розважався як міг, і за годину до сету ми із Артемом Гафаровим бахнули по половинці на стейджі Клоузеру під сет Шаколіна. В той час як гірка субстанція змушує майже одним ковтком осушити пляшку минералки до мене підходить якийсь тип і починає стурбовано пояснювати англійською, що я маю грати вже. Це виявився менеджер Тейлів і він мало не силомиць тягне мене на сцену і по дорозі пояснює що хлопці вже закінчують і мені треба починати. Перспективи відкривалися доволі туманні в унісон із тим як починало підпливати у мене в очах. 2 мужика в диджеці стояли перед компом із Трактором і плескали в долоні, а перед ними починалася прірва на декілька метрів вниз і вперед, в якій мляво шлендала невелика кількість танцюристів, і їхня маса зменшувалася як краплі води на розпеченій пательні. Ця картина допомогла мені збагнути чогож зірки вирішили закінчити виступ годиною раніше і перед очами почали зʼявлятися формули розрахунків вірогідностей. Оскільки я мав грати сет з вінілу мене бентежив вигляд величезного діджейського стола, на якому куцо стояв тільки мікшер із підʼєднаним Трактором. Треба віддати належне стейдж менеджеру Тейлів: він за хвилину десь здобув 2 технікси і ще один мікшер, 2 величезні мотори і всі кабелі. Вмить ока зібрав мені весь сетап в іншому кінці довежелезного, як на добрячому весіллі, стола і наказав вмикати свій трек, не дочекавшись закінчення виступу своїх хлопців. Всі фанати цього дуету випаровувалися однаково швидко як на танцполі, так і на бекстейджі, куди потроху почали підходити наші друзі. Це виглядало як приват паті в діджейці, бо охорона потрошку почала випроваджувати залишки людей на танцполі і десь за 40 хвилин до мене підійшла незнайома жіночка і наполегливо стала вимагати щоби я закінчував, хоча до старту мого сету за планом було ще 15 хвилин. Я не бажав здаватися бо їхав на виступ з Одеси, в мене були за спиною друзі і класні платівки. Навіть Домніца приречено кивала мені щоби я погодився на умови незнайомки. Але я сказав що не знаю хто це така, і що я тут для того щоби грати сет за планом. Тоді незнайомка пригрозила покликати Джозефа і охорону і втікла. А за декілька треків прийшов менеджер сцени, перепросив і сказав щоби я не звертав уваги на ту дівчину, бо вона бармен і не має повноважень корегувати розклад. Я відчував себе переможцем: тацював повільний танець із Домніцею і дав поставити трек Івану Дівану, який десь грав до того, приїхав у шикарній білій сорочці. В діджейці вирувала атмосфера Вудстоку для пʼятьох хіппі. Але як вкривають рушником клітинку із голосливою пташкою, щоби та нарешті заспокоїлася, так за деякий час нам звукарі просто вимкнули звук. Мені нічого не залишилося як навалити монітор голосніше, після чого вони вимкнули живлення і завершили цю дуель