Нетлейбли – золота ера комп‘ютерної музики

By Matsur

February 3, 2022


Колись швидкість передачі данних від світової мережі до нашіх домашніх ЕОМ була в тисячу разів повільнішою, ніж тепер (гранична можлива швидкість становила менше 58 Кбіт в секунду). Щоб скачати один альбом у Wave форматі, треба було тиждень займати по ночах телефонний дріт. Саме в цей час почали розквітати так звані нетлейбли. Вони видавали музичні записи зазвичай у форматі мп3 192 kbps. Одним із перших популярних місць росповсюдження цієї хвилі став блог німецького часопису de:bug. Це була справжня золота жила та царство музики Clicks & Cuts, Microhouse, Deep Techno і т.ін. Лейбл Thinner на той момент вже налічував десятки релізів (включаючи Vladislav Delay, Marko Fürstenberg, Pheek), які розповсюджувались виключно безкоштовно (всі релізи thinner). Це відкривало новий світ безсонних ночей, а також закладало фундамент моїх перманентних синців під очами.

Отже в чому відмінність між нетлейблом і звичайним лейблом, який видає тільки цифрові релізи?

Вікі з цього приводу каже: “Нетлейбл (англ. netlabel, мережевий лейбл) — «онлайн-платформа для розповсюдження і промоції музики, випущеної на умовах ліцензій Creative Commons або подібних». Нетлейбли здебільшого є некомерційними, а їхня діяльність спрямована на налагодження «містка» між поціновувачами певних «нішових» музичних жанрів, і творцями такої музики. Вони часто протиставляють себе традиційним комерційним лейблам як осередки популяризації альтернативної музики. На нетлейблах переважає електронна музика танцювального й експериментального напрямків, а своїм корінням вони сягяють трекер-сцени (яка, своєю чергою, виникла із демосцени). Нетлейбли розповсюджують музику здебільшого у форматах mp3 та ogg (часто доступні також формати flac або wav), а до кожного випуску додається графічне зображення, що є аналогом обкладинки компакт-диска (тільки у віртуальній формі)“. Хоч і є спільні риси із звичайними діджитал лейблами, але відмінність у суті: нетлейбл – це романтичний виклик нонкоформістської молоді традиційній культурі раціоналізма, коли для другого така складова не є обов‘язковою.

Одним з перших релізів, якій я скачав був міні-альбом You Never Give (EP) від австралійського проєкту Flat. Ось через півтора десятка рочків цей альбом знайдено на бандкампі, і він все ще бескоштовний.

Пісню Como я грав майже на кожній вечірці у 2005му

Піснею я це назвав не випадково. Luke Collision – автор цієї роботи називає це саме house inspired songs.

Нижче цитата з його сторінки bandcamp:

Debut release for Netlabel CORPID EXTRA 001, a collection of atmospheric house inspired songs. Recorded in Newtwon Sydney in the mid 2000s 

In the thrall of Clicks & Cuts in the early 2000s I wrote a bunch of ‘Microhouse’ type tracks. Before I went all pop. Written and recorded by Luke Collision in Bucknell Street Newtown, Sydney Australia. circa 2000 – 2002. Recorded mostly with software synthesizers in Cubase VST 32, some odd N-I Reaktor patches I’d built and lots of little clicky samples. 

I remember at the time it seemed to be this whole new golden age of computer music. Max/MSP, Reaktor, Pd seemed to be going mainstream – Fennesz, Farmers Manual, Jan Jelenik, Mille Plateaux, Pimmon seemed to be everywhere. Granular Synthesis was the talk of the town…..hmm what happpened?

Скільки та романтизму в цьому описі.. це схоже на епічний твір в короткому метрі.

Ще один динозавр це лейбл Texton org. Він припинив існування у 2006 році і на той час у своєму каталозі містив записи від Ricardo Villalobos, René Breitbarth, Jay Haze, Troy Pierce, Matt John, Peter Spiess, Theodor Zox, Mikael Stavoestrand, Lump, Fenin, Jambi, Samim, Dapayk та ін. Куратором був Jay Haze 

Одним з найяскавіших був американський імпринт 8bitpeoples. Він існував з 1999 року і продукував чіптюн, тобто музику яка передавала унікальний естетичний характер комп’ютерів і систем відеоігор раннього покоління.

Ще пригадується цікавий проєкт під назвою RLPLYR. Треки від цього продюсера складали враження, що їх зробили на калькуляторі. Вони дивували простотою і в той самий час качали. Сам автор свій стиль називав Rap Houz. Мені це нагадувало надпримітивний патерн із ритмом, що постійно спотикався. На жаль його найкращі роботи я не знайшов в інтернеті.

Не можну пройти повз Mixomat. Під цією етикеткою вироблявся глибокий танцювальний звук. Я слідкував за їхніми виданнями, а з 2007го став постійним слухачем тамтешніх мікстейпів під назвою Estimulo Show . І це стало окремою історією. У 2014му ми із моїм другом Геною Івановим aka Brother G були у Берліні. Виявилось, що Анді Estimulo поціновувач музики яку пише Гена і має декілька його платівок. Він люб‘язно запросив нас до себе покрутити платівки і записати випуск Estimulo Show. Після того ми ще повертались – шукати вініл, а ще й із таким конось‘є – це завжди приємно. А у 2015 році ми зробили спільну вечірку на пляжі в Одесі.

Вечірка продовжувалая цілу добу, ми всі були щасливі, але це зовсім інша історія.

Детальніше дослідити нейтлейбли можна завдяки архівам, які досі збереглись в неті, не дивлячись на те, що більшість з них давно припинила діяльнітсь.

Під впливом цієї музики у 2005 році було записано мікс виключно з продукції нетлейблів. Нещодавно я знайшов його на старому компі і тепер виклав його в мережу