Chillout – це не лише музичний жанр, а й певний простір і стан. Його витоки у клубній культурі, де chillout-кімната була окремою зоною для тих, хто хотів відпочити від основного танцполу. Там грала музика, яка відрізнялася від головної сцени: повільна, мʼяка, атмосферна. В таких кімнатах можна було поспілкуватися, перевести подих, просто побути в собі, і при цьому залишатися у світі звуків.
Сама музика chillout – це гібрид. У ній може бути трохи ембієнту, трохи даунтемпо, щось від IDM, іноді сліди трип-хопу або будь чого атмосферного і спокійного. Все залежить від настрою й простору. Це музика без поспіху.
У 1990-х та на початку 2000-х чілаут-зони стали невід’ємною частиною молодіжної попкультури, зокрема й у телевізійному просторі – етери MTV мали окремі нічні блоки, присвячені некомерційній електронній музиці. Такі програми, як MTV Chill Out Zone чи Party Zone, пропонували альтернативу мейнстримовому ефіру: ембієнт, даунтемпо, IDM, trip-hop. Там звучали Aphex Twin, FSOL, Mouse on Mars, Orbital, The Orb та інші цікаві музиканти. Деякі кліпи використовували комп’ютерну графіку, яка сьогодні виглядає як ранній CGI. Частина відео створювалася з естетикою low-res, VHS, glitch art – тоді це виглядало інноваційно. Для багатьох глядачів це стало першим вікном у світ глибокої, рефлексивної електронної музики, якої не було в радіо та телеефірах. В Україні деякі кабельні телеканали транслювали вночі ці програми вже в середині 90-х.
У 1990-х та 2000-х chillout-кімнати були звичним явищем у київських клубних просторах. Наприклад, у 1998 році в студентській їдальні на вулиці Василя Тютюника (яка тоді мала назву Анрі Барбюса) я вперше побачив лайв-виступ гурту Blemish – проєкту, заснованого Віктором Пушкарем. Справді в тому місці іноді робили аж два чілаути. В одному з них можна було почути альтернативну музику, а в другому зручно розвалитися на старому автомобільному кріслі та дивися відеокасети із трюками роллерів і скейтерів. Також відомий чілаут був в клубі Ultra.
В Києві початку «нульових» існував повноцінний чілаут клуб «Shanti». Він знаходився на другому поверсі Бесарабського ринку та працював 24/7. Щоби зайти туди, треба було постукати в двері, після чого кремезні охоронці роздивлялися тебе через маленьке віконце і перевіряли тебе на наявність зброї. Потім треба було піднятися сходами, густо вкрими клубами диму від сигарет та джоінтів на другий поверх. Майже всі місця були лежачі. Весь тиждень діджеї там грали тривалі сети. Резидентами в різні дні були DJ Major (Євген Філатов ака Tht Maneken), Harris (aka Olekhar), Kon’ (Oleksii Kononov), Yarik та я. Іноді полеженьки перетворювалися на шалені танці.
В 1996 році українська співачка Катя Chilly (до речі її імʼя – теж данина жанру) виступала з цілою програмою Русалки In Da House, яку можна віднести до цього жанру, але вона збагатила електронну музику неймовірним потужним фольклорним співом.